До покоління Z належать діти, народженні після початку ХХІ століття. Вони прийшли у цей світ у цифрову епоху і вже ніколи не зможуть уявити своє життя без інтернету та різноманітних гаджетів. Від самого народження вони звикають жити у світі без кордонів, але з однією поправкою, дуже часто цей світ обмежений екраном.
Якщо дотримувати «Теорії поколінь», то всі люди, які народилися в один час і отримали схожий досвід у дитинстві, мають однакові цінності. Саме вони й відрізнятимуть їх від людей інших поколінь. Наприклад, люди, які народилися під час війни, дуже боятимуться голоду і цінуватимуть працьовитість, а вже їх діти, більш щасливі та вільні, шукатимуть відпочинку та самореалізації.
Що ми знаємо про дітей Z: можливості
Ці діти не ставлять зайвих запитань — вони «гуглять». Вони не запитують дорогу у перехожих — вони шукають потрібне місце за допомогою навігатора. Вони роблять покупки в інтернеті, причому не завжди в тій країні, у якій живуть.
Інформація та її сприйняття
Ще з дитинства люди Z починають аналізувати величезні обсяги інформації. Найголовніше — вони також можуть швидко знайти потрібні відповіді, відкинувши зайве. Діти водночас виконують домашнє завдання, переписуються із кількома друзями в соцмережах та месенжерах і розмовляють з дідусем, а на фоні ще Смарт-TV демонструє фільм, за сюжетом якого вони встигають стежити. Здібність водночас бачити та сприймати інформацію із різних джерел сприяю значному збільшенню швидкості сприйняття.
Діти «Зет» звикли до легкодоступності інформації, оскільки їм не потрібно чекати та заучувати. Малюки не чекатимуть на свій улюблений мультфільм, вони попросять батьків увімкнути його, а старші діти впораються самі. Їм не потрібно вивчати напам’ять телефони батьків та друзів — це все робить за них техніка. Більш того, їм не потрібні номери телефонів, адже для цього є безліч соціальних мереж.
Графіки і терміни
Два попередніх покоління звикли жити «від дзвінка до дзвінка»: до дитячого садочку о восьмій, на урок після дзвонику, на роботу з дев’ятої до шостої. Підростаючи, діти Z проявляють нелюбов до чітких графіків та розкладів. Частково це пов’язано з тим, що останні роки нарешті до нас прийшла система усвідомленого батьківства. Батьки більше часу приділяють дітям, пізніше віддають до дитячого садку та школи, а все необхідне завжди попідруч.
Покоління Z — мультизадачне покоління. Відмова від чітких часових меж не заважає дітям виконувати свої обов’язки і ніяк не впливає на їхнє майбутнє. Робота та навчання для них — це просто перелік завдань, що потрібно виконати в строк. І все. Нічого більшого. Це як у відеоіграх: героєві потрібно встигнути збудувати паркан до темряви, бо нападуть вороги. Уранці та вдень герой може взагалі нічого не робити, адже умова лише одна — виконати все, доки не стемніло. Найголовніше — «Зети» все одно привчені до виконання завдань.
Прості зв’язки
Більшість дітей останнього покоління дуже легко ставляться до дружніх та «ділових» відносин. У школярів багато друзів на Фейсбуці, може трохи менше приятелів в ігрових соцмережах та вони постійно «лайкають» фото вчителів в Інстаграмі.
Якоюсь мірою це все здається легковажним, але, поміркуйте, які можливості для дитини у майбутньому! Наші діти мають надзвичайно широкий кругозір. Серед їхніх друзів знайдуться і терапевт, і зварювальник, і менеджер з реклами… І кожен з них зможе дати кілька порад та допомогти. Крім цього, завдяки соціальним мережам представники Z покоління завжди обізнані щодо останніх тенденцій. Якщо вміти користуватися всіма вхідними даними, така людина стає справжньою «скарбницею інформації».
З якими проблемами стикаються «Зети»?
Швидке засвоєння інформації — це дійсно дуже корисна навичка, якої бракує попереднім поколінням. Але розум, що звик до швидкого потоку та опрацювання інформації, починає нудьгувати, коли її замало і вона надається дуже повільно. Найбільше негативу це додає під час уроків у школі. Значна різниця у швидкості сприйняття у дітей та вчителів старшого віку призводить до певних проблем:
- учителям не вдається утримати увагу дітей;
- дітям не вдається уважно слухати матеріал та засвоювати його;
- учителі сердяться на учнів, а учні — на вчителів.
Доступність інформації позбавляє дітей необхідності тягати за собою величезний «багаж знань», тому їх «внутрішній сортувальник інформації» може легко перенести прізвище першого світового космонавта до папки «неважливо».
«Z-ти» також не завжди здатні зрозуміти, чому вони повинні перебувати у садку або школі в певний час і хто сказав, що математика має бути після фізкультури. Такі діти найбільш продуктивно навчаються та виконують свої хатні обов’язки не тоді, коли це комусь зручно або потрібно, а коли вони мають відповідний настрій.
На жаль, більшість «Зетів» не готові налагоджувати міцні зв’язки. Якщо більш старшим дітям стає некомфортно, вони легко змінюють обстановку та оточення, без зайвих вагань. До того ж в їхньому світі практично не існує ієрархії. Вони не підкорятимуться комусь лише тому, що цей «хтось» старший за них або взагалі директор школи.
Найбільша проблема полягає в тому, що сучасна система освіти ще не готова до кардинальних змін. Небагато вчителів розуміє сучасних дітей та знає, як їх можна навчити. Тому це завдання мають виконати батьки.
Що робити батькам дітей Z-покоління?
Перше, що роблять батьки, — накладають обмеження на «віртуальне життя» дітей, побоюючись за їхню психіку, але не дуже втручаючись у подробиці. Навіть зараз більшість батьків мають давні стереотипи про те, що комп’ютери шкідливі для наших дітей. Безумовно, не можна допускати розвитку комп’ютерної та інтернет-залежності, але потрібно зважити на те, що ми живемо у цифрову еру.
Для того щоб віртуальне життя не сильно захоплювало вашу дитину, потрібно приділяти їй більше часу та цікавитися її інтересами. Наприклад, оберіть час для відеоігор і грайте всією родиною. Якщо малюк полюбляє переглядати відео на Youtube — робіть це разом із ним. До того ж зараз дуже багато корисних мобільних додатків навіть для дітей до трьох років. Наявність улюбленої гри у смартфоні дає змогу вам розвивати дитину, маючи лише один невеличкий гаджет.
Зважаючи на особливості, можливості та проблеми, пропонуємо вам прості правила поведінки та спілкування із дітьми покоління Z.
- Ставте завдання коротко, адже сучасні діти приділяють мінімум часу для нової інформації.
- Якщо завдання велике, розподіліть його на максимально короткі пункти.
- Прописуйте ці завдання — діти не звикли все запам’ятовувати.
- Обов’язково хваліть малюка, бо він залежний від ваших «лайків».
- Ставте перед ними не тільки чіткі завдання, але й терміни.
- Робіть пояснення за допомогою малюнків, бо вони краще розуміють мальовані образи, ніж слова.
- Головний рухомий фактор — зацікавленість, тому навчайте дітей через гру, що по-справжньому зацікавить.
Якщо ви дуже переживаєте за інтернет-залежність вашої дитини, станьте «інтернет-гуру» для неї. Тільки ви можете бути позитивним прикладом «розумного» використання технологій, і малюк, сам того не усвідомлюючи, тягнутиметься за вами і братиме з вас приклад.
Не намагайтеся змінити вашу дитину і зробити з неї людину з аналогічними переконаннями, настановами і поглядами на життя як у вас. Прийміть той факт, що ваш малюк інший, він у чомусь краще вас. Допоможіть йому увійти в доросле життя, поділіться своїм досвідом і придивіться уважніше — можливо, вам теж є чого повчитися у нього.
Нове покоління набирає обертів, диктуючи нам свої правила, що ми не повинні ігнорувати. У такий ситуації найкращім рішенням є тільки симбіоз поколінь — максимальне взаєморозуміння та співпраця.
Заходи, присвячені Дню, вельми різноманітні і в кожній країні проходять по-своєму. Десь проводяться пікети на захист тварин від жорстокого поводження, десь флешмоби в підтримку створення притулку або клінік для тварин, десь виставки кішок і собак і т. д. А хтось в цей день дозволяє своїм домашнім вихованцям робити все, що було заборонено раніше (рвати шпалери, гризти меблі і тапки, лазити по шторам, тобто зі столу...), або купує своєму улюбленцю величезна кількість смакоти, а хтось просто приділяє максимум уваги своєму пернатому, водоплавающему або чотириногому другові.
Але, як би ви не відзначали цей день, головна мета проведення всіх акцій і заходів – актуалізація уваги широкої громадськості (і в першу чергу підростаючого покоління до проблем домашніх тварин (в тому числі бездомних); виховання дбайливого ставлення до них (і взагалі до живої природи), відповідальності за їх зміст і розуміння того, що вони – «брати наші менші», а не об'єкт розваги. Як зазначають власники домашніх тварин, знайти підхід до будь-якого домашнього вихованця легко – треба просто любити його, і він відповість взаємністю.
