пʼятниця, 22 лютого 2019 р.

Стів Ірвін -знамений ведучий і захисник дикої природи

22 лютого 1964 року народився Стів Ірвін -відомий австралійський натураліст та тележурналіст, автор багатьох фільмів про живу природу такі як «Crok Files» та «The Crocodile Hunter Diaries».
Стів Ірвін став популярним завдяки роботі в австралійському зоопарку і популярного телесеріалу "Мисливець на крокодилів". Ірвін і його сім'я присвятили своє життя збереженню, і оцінці дикої природи, і диких місць Землі.
 Стів Ірвін ще в дитинстві ловив крокодилів для парку рептилій своїх батьків. У 1991 році він створив серіал, який зробив його популярним у всьому світі. За внесок в австралійську туристичну індустрію Ірвіна нагородили. Відзначили премією і його документальні фільми про дику природу та створення зоопарку "Австралія". Ірвін часто бував у ситуаціях, коли його життя висіло на волосині. У нього була велика кількість поранень, отриманих при контактах з небезпечними тваринами.
Стів Ірвін загинув 4 вересня 2006 року на зйомках телепередачі «Оcean's Deadliest». Телеведучого вдарив у груди скат-хвостокол. Цей удар потрапив точно в серце. Варто відзначити, що скати жалять тільки при захисті, вони неагресивні. На честь Стіва Ірвіна також був названий корабель MY Steve Irwin Товариства охорони морської фауни.

В цей день на стартовій сторінці Google з'явився дудл на честь дня народження Стіва Ірвіна. На сторінці Google можна подивитися слайди, які ілюструють життя і роботу знаменитого ведучого і захисника дикої природи Стіва Ірвіна.

понеділок, 11 лютого 2019 р.

Міжнародний день жінок і дівчаток в науці

11 лютого у світі відзначають Міжнародний день жінок в науці. За даними Інституту статистики ЮНЕСКО, оприлюдненими у 2017 році, лише 28% науковців у світі - жінки.В У країні статистика доволі непогана -46% жінок-науковиць.

11 лютого 2015 р. «для того, щоб досягти повного і рівного доступу жінок і дівчаток до науки, а також забезпечити гендерну рівність і розширення прав і можливостей жінок і дівчат» резолюцією 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН був введений для відзначення Міжнародний день жінок та дівчат у науці.
Уперше цей день був відсвяткований 11 лютого 2016 року й кожного  року до його відзначення долучається  все більша кількість прогресивних жінок та чоловіків, адже без досягнення гендерної рівності в т. ч. у науці неможливо  досягнення цілей сталого розвитку. За останні роки міжнародна спільнота досягла значних успіхів у справі залучення жінок і дівчат у науку, але, внаслідок існуючих у суспільній свідомості стійких гендерних стереотипів та упереджень, вони досі стикаються з обмеженнями у цій сфері.
Жіночі сторінки історії, в т. ч. й ті, що пов’язані з історією науки, з науковими дослідженнями, винаходами та досягненнями жінок, залишаються маловідомими, а ставлення до жінок, які обрали науку сферою реалізації дуже часто – упередженим.
Для того, аби зробити жінок видимими, відзначити їхню роль та наукові досягнення, представниці та представники феміністичної спільноти, громадських організацій,  дослідниці-активістки розробляють різноманітні арт-проекти.

Центр гендерної культури збирає та зберігає ці проекти у створеній для цього Скарбничці.(Джерело)

А також До цього дня Центр гендерної культури підготував подкаст, присвяченій жіночим сторінкам історії.



 
Ці пані точно знають: гендерним стереотипам немає місця в науці









субота, 9 лютого 2019 р.

Найдивовижніший анатомічний музей світу

Прогулянка тілом: анатомічний музей у Нідерландах

Побувати всередині тіла велетня та ще й вибратися звідти живим-здоровим — гадаєш, таке можливо лише в казках? А от і ні! В Нідерландах створили унікальний музей людського тіла, де буквально зсередини можна почути, як стукає серце, досхочу пострибати на язику-батуті й на власні очі побачити, як зароджується життя.


Єдиний у світі

Аби дізнатися, як функціонує живий організм, не потрібно розрізати жабу та пріти над купою книжок. Пропоную приємнішу альтернативу — онлайн-подорож до єдиного в світі Музею людського тіла в Нідерландах. Аж дух перехоплює — настільки тут все реалістичне!

Музей розташований у місті Лейден поблизу Амстердаму. Не помітити споруду просто неможливо — ще на під’їзді до міста ти побачиш гігантську скульптуру людини, вбудовану в сучасну багатоповерхівку. Вхід — у коліні фігури, дістатися якого можна на ескалаторі.
Прямісінько з порогу ти потрапляєш у захопливий світ людського тіла і можеш годинами блукати різними системами та органами. Фантастика!

Наберися хоробрості!

Звісно, якщо від одного лиш вигляду крові у тебе тремтять коліна, краще утриматися від екскурсії. Ось чому до музею не пускають дошкільнят. Це й не дивно, якому малюку сподобається лабіринт із м’язів, кісток та судин?
Подорож музеєм починається з огляду стегнової кістки. Відвідувачам розповідають, як утворюються лейкоцити й еритроцити, а далі гості піднімаються вгору — досліджувати наступні частини людини. Всього за час прогулянки доведеться подолати сім поверхів-частин гігантського тіла — фактично ціле містечко внутрішніх органів. Тож наберися хоробрості — моторошне видовище!

Подорож у форматі 5D

Прогулюючись «коридорами» штучного велетня, мимоволі відчуваєш себе комашкою, що випадково потрапила всередину людини, — справжня знахідка для майбутніх медиків та любителів анатомії. Відвідання музею — чудова нагода побачити, як циркулює кров організмом, б’ється серце та працює гігантський шлунок. Гості музею мають унікальну можливість не лише детально вивчити будову кісток, зуби, м’язову систему та дізнатися, як влаштоване, приміром, людське вухо, але й випробувати складові організму «в ділі».
Робота органів транслюється на екранах і супроводжується реальними звуками — якби відвідувачі й справді зменшилися до мікроскопічних розмірів та потрапили всередину людини, саме це вони б почули у велетенському череві.
«Експонати» можна не тільки помацати, але й відчути їхні запахи. Як от запах із ніздрів, який демонструють глядачам. Тільки уяви собі — мабуть, там справжній вітер! А як тобі подорож разом з еритроцитами у м’якому кріслі?
Спеціальні окуляри посилюють відчуття реалістичності декорацій, тож прогулянка музеєм — це, по суті, подорож у форматі 5D.

Відрижка — це природно!

За задумом авторів проекту, гігантська металева людина-музей — жінка. Тому всередині можна побачити, як у матці зароджується життя та розвивається плід.
Але найбільше дітям подобається язик, на якому так весело стрибати під звуки відрижки!
Та й це ще не все. Протягом екскурсії аудіогід цікаво розповідає (і показує), що відбувається в організмі людини, якщо певний орган виходить із ладу. Ти зможеш побачити зсередини, як діють на внутрішні органи шкідливі звички. Не віриться, який насправді тендітний і беззахисний цей, на перший погляд, могутній та міцний людський організм.
Закінчується екскурсія відвідинами очей та людського мозку з неймовірно реалістичними нейронами та гігантськими звивинами. Не турбуйся, що не зрозумієш, про що йдеться. Кожному відвідувачу дають навушники з «його» мовою.

Проект на мільйони!

Над розробкою проекту музею працювали 12 років. Ще 2 роки пішло на будівництво. Втілення геніальної ідеї обійшлося авторам у 30 мільйонів доларів, однак результат виявився вартим зусиль і коштів.
Фігура велетня зроблена з особливої нержавіючої сталі. Висота людини-гіганта — 35 м. Скульптура вбудована в скляну висотку — вражаюче видовище! (За джерелами)
І на останок короткий відеоогляд музею


вівторок, 5 лютого 2019 р.

Це цікаво!


5 лютого 1928 року  всі жителі планети, які страждають дефіцитом вітаміну D,отримали подарунок. В цей день вперше вдалося синтезувати цю незамінну частину харчового раціону людини.

Вітамі́ни (лат. vitae — життя і амін — речовина, що містить аміногрупу (-NH2)) — низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи, що необхідні для життєдіяльності живого організму в малих дозах, і не утворюються в самому цьому організмі в достатній кількості, через що повинні надходити із їжею. 

1928 року німецький хімік Адольф Віндаус уперше синтезував вітамін D, брак якого спричиняє рахітУ тому ж році А.Віндаус був удостоєний за своє відкриття Нобелівської премії в галузі хімії. Пізніше, в 1931-1937 роках була розшифрована хімічна структура вітаміну D і його провітаміну.

Вітамін D належить до тих, без яких організм не може обійтися. Взаємозв'язок між вітаміном D і кальцієм дозволяє з самого народження формувати здорові зуби і кістки людини. Також вітамін сприяє розвитку і зміцненню імунітету. Він стійкий до впливу високих температур і утворюється в організмі під дією ультрафіолетових променів. 
Джерела вітаміну D:

  • Рослинні продукти: петрушка, люцерна, кропива, хвощ.
  • Тваринні продукти: вершкове масло, яєчний жовток, ікра, риб'ячий жир, сир, молочні продукти.

Варто зауважити, що в молочних продуктах вітамін D може бути відсутнім або міститися в незначній кількості. Молоко багате фосфором, який перешкоджає засвоєнню вітаміну D.
Як недолік, так і надлишок цього вітаміну не на користь здоров'ю. Збалансоване харчування, прогулянки на свіжому повітрі, здоровий спосіб життя дозволять зберігати баланс вітаміну D в організмі.

За джерелами

субота, 2 лютого 2019 р.

Чому метелики п'ють черепашачі сльози?

Нещодавно зняте в перуанській Амазонії відео демонструє дивовижне видовище: барвисті метелики п'ють сльози прямо з очей черепах, що гріються біля річки.
На початку березня тропічний ентомолог Філ Торрес, подорожуючи річкою Тамбопата в Перу, відзняв сюжет про те, як три черепахи зібрались на гілці біля берега річки, щоб погрітись на сонці, а навколо їх голів кружляли кілька видів різнобарвних метеликів, час від часу сідаючи біля очей черепах, щоб зібрати солоні сльози рептилій.
Метеликів, яких було близько восьми видів з трьох різних родин, в черепашачих сльозах цікавило одне: натрій, пояснює Торрес у відео. Метелики не можуть отримати натрій з квітів, тому комахи повинні шукати його деінде. Деякі види метеликів використовують як джерело натрію фекалії; деякі знаходять його у багні, а інші — як метелики біля річки — шукають сльози.


Сльозливі рептилії, швидше за все, тракакси (Podocnemis unifilis), належать до групи черепах, нездатних ховати голови у свої панцирі. Єдиний для них спосіб відганяти спраглих комах — повертати голову з боку в бік, що не дуже ефективно. До того ж метелики, що полюють на сльози, можуть бути дуже наполегливими. «Чорт забирай, я впевнений, що якби я пролежав досить довго, вони обов'язково прилетіли б годуватись моїм потом (це досить поширено), і, можливо, навіть перейшли б на очі», — говорить Торрес. Вигідні стосунки Деякі типи тварин практикують відносини, відомі як мутуалізм, який зазвичай передбачає взаємовигідне співіснування двох видів. Наприклад, волохаті водяні буйволи, які населяють болота північної Туреччини, часто бувають вкриті крихітними жабками, які харчуються надокучливими мухами. А пташенята зозулі, яких вигодовують інші види птахів, виділяють хімічну речовину, яка відлякує хижаків від гнізд їх прийомних сімей. Однак, хоча амазонські метелики, безперечно, отримують вигоду від черепах, менш зрозуміло, яка користь для рептилій від такого сусідства. «Не схоже, що їм це подобається, — говорить Торрес. — Це досить яскравий приклад коменсалізму — видового партнерства, при якому одні види отримують вигоду, а інші види не зазнають відчутного впливу, позитивного чи негативного».
Джерело інформації